«Життєвий і ​творчий шлях ​Великого Кобзаря»

Тарас Григорович Шевченко

Дата народження: 9 березня 1814р.

Місце народження: с. Моринці, ​Київська губернія(суч. Черкаська ​область, Україна)

Дата смерті: † 10 березня 1861р.

Місце смерті: м. Санкт-Петербург

Рід діяльності: художник, поет, прозаїк, ​драматург, громадський діяч

Псевдоніми: Кобзарь, Дармограй, Руель, ​Перебендя

Батьки поета, що були кріпаками багатого поміщика В.В. ​Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.

1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За 2 роки ​Тарас навчився читати й писати.

Після смерті батьків Тарас залишився сиротою. Деякий час був ​“школярем-попихачем” у дяка Богорського.

Вже в шкільні роки малим ​Тарасом оволоділа ​непереборна пристрасть до ​малювання. Він мріяв ​стати малярем і вперто ​шукав у навколишніх селах ​учителя малювання. Після ​кількох невдалих спроб ​повернувся до Кирилівки, де ​пас громадську череду і ​майже рік наймитував у ​священика Григорія ​Кошиця.

Наприкінці 1828 Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка ​дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ​ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту. 

Восени 1829р. Шевченко супроводжує валку з майном молодого ​пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним “на ​комнатного живописца”.

У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у ​вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки.

Шевченка віддають вчитися малюванню. Короткий час учився у Яна-​Батіста Лампі, або в Яна Рустема, професора живопису Віленського ​університету.

Після початку польського повстання 1830р. віленський військовий ​губернатор пішов у відставку. Поїхав до Петербурга і його ад'ютант ​Енгельгардт. 

Наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валці з панським ​майном.

1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на 4 роки майстрові ​петербурзького малярного цеху В. Ширяєву.

1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв ​І. Сошенко.

Він знайомить Тараса з Є. Гребінкою і конференц-секретарем ​Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові ​відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників ​(1835).

Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та ​інших петербурзьких театрів.

Згодом відбувається знайомство Шевченка з ​К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею ​талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з ​кріпацтва.

21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем ​Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. ​Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні ​медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” ​(1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання ​написана за мотивами однойменної поеми Шевченка.

Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. ​Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети)

Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком у 1837р. Відомі тільки ​вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити”.

Кілька своїх поезій він у 1838р. віддав Гребінці для публікації в ​українському альманасі “Ластівка”. Ще до виходу “Ластівки” 18 ​квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.

1841р. вийшла історична поема “Гайдамаки”.

1842р. пише драматизовану соціально-побутову поему російською ​мовою “Слепая”. Того ж року створює історичну поему “Гамалія” ​(вийшла окремою книжкою 1844р.).

Кінцем лютого 1843р. - історико-побутова драма “Назар Стодоля” ​(написана російською мовою, відома лише в українському перекладі).

У 1844 — 1845 рр. її поставив аматорський гурток при Медико-​хірургічній академії в Петербурзі.

Новий період творчості Шевченка ​охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) ​пов'язані з двома його подорожами на ​Україну. За назвою збірки автографів “Три ​літа” (яка включає поезії 1843 — 1845 рр.) ​ці роки життя й творчості поета названо ​періодом “трьох літ”. До цього ж періоду ​фактично належать і твори, написані у ​1846 — 1847 рр.

1844р. - друге видання ​“Кобзаря”. Усі ці твори ​належать до раннього періоду ​творчості Шевченка, коли він ​усвідомлював себе як ​“мужицький поет” і поет-​патріот.

Перша подорож Шевченка в Україну продовжувалася 8 місяців. ​Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і ​сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин ​тощо).

В Україні Шевченко написав 2 поетичні твори російською мовою поему ​“Тризна” (1844р. опублікована в журналі “Маяк” під назвою ​“Бесталанный”) і вірш “Розрита могила”.

 Повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під ​враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему ​“Сон”), які остаточно визначили подальший його шлях як поета.

8 червня 1847р. Шевченка привезли до Орської кріпості, де він відбував ​солдатську службу. Свої нові твори він потай записував до “захалявних” ​зошитків.

У 1849 —1850р. він переписав ці “невільницькі” поезії в саморобну книжечку, ​яка згодом дістала назву “Мала книжка”.

У 1848р. на клопотання друзів його включили як художника до складу ​Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим.

23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони ​писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до ​Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у ​середині жовтня 1850р. 

Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ​ін.) почали клопотатися про його звільнення.

1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з ​військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити ​в столицях.

2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, ​маючи намір поселитися в Петербурзі.

Заслання підірвало ​здоров'я Шевченка. На ​початку 1861р. він ​тяжко захворів і 10 ​березня помер. ​Незадовго до смерті ​написав останній вірш ​— “Чи не покинуть ​нам, небого”. 

Похований був на ​Смоленському ​кладовищі. Через два ​місяці, виконуючи ​заповіт поета, друзі ​перевезли його прах на ​Україну і поховали на ​Чернечій (тепер ​Тарасова) горі біля ​Канева.